Усе більше й більше досліджень підтверджують, що діти, яких надмірноопікують батьки, схильні уникати ризику, зазнають труднощів при прийнятті рішень і не здатні  досягати успіху в житті.

Вони  також не вміють справлятися з життєвими труднощами. Іншими словами, вони занадто сприйнятливі до розчарувань, і найменші прояви фрустрації   вибивають їх із   колії.

Дії та наміри    батьків, які виявляють надмірну опіку.

​

Захист

Часто батьки, яківиявляють надмірну опіку, вважають, що вони роблять усе заради дитини. Вони хочуть, щоб у неї було все найкраще, що може дати життя, і захищають її від «жорстких», «важких» і «небажаних» обставин.

​

                                                                      Постійний контроль

Діти, що піддаються гіперопіці, не можуть вільно займатися чим-небудь, як їх однолітки. Батьки вважають, що неконтрольовані заняття шкідливі для дитини. Такі діти не мають обов’язків удома, тому що батьки вважають, що таким чином вони позбавляють їх безтурботного   дитинства.

Рішення всіх проблем замість дитини

У батьків, які виявляють надмірну опіку, є свої способи втручатися в життя дитини. Вони вирішують її проблеми, з якими вона могла б упоратися й сама. Вони ставляться до дитини, як до маленької, змушуючи її відчувати свою нездатність самій    спланувати свої дії. Фактично, батьки, схильні до гіперопіки, роблять своїх дітей залежними й інфантильними.

              Шкільні роки.  Взаємини з учителями

Учителі зазвичай  незадоволені такими дітьми. Часто вони змушені виконувати батьківські функції, наприклад, зав’язувати дитині шнурки й виконувати замість неї інші дії.

Багато вчителів з тривогою говорять про те, що діти таких батьків відстають від однолітків у соціальному й емоційному розвитку, у них погано розвинені навички виживання.

​

                                                                  «Важкі» учні

Діти, які піддаються надмірній   опіці, також зазнають труднощів у навчанні. Вони очікують, що вчителі будуть балувати їх так само, як батьки, і дивуються, що з ними поводяться, як з іншими. Такі діти не можуть  пристосуватися до шкільної атмосфери, де від них вимагається трохи самостійності.

​

                                                                   Незрілість

Діти  батьків, схильних до гіперопіки, часто відстають у розвитку відоднолітків. Учителі відзначають їх сильнузалежність від тих, хто їх оточує.Так  ідіти часто вимагають, щоб їм  допомагали практично в усьому. Але якщо в класі багато дітей, у вчителя немає часу на те, щоб індивідуально приділяти час кожному учню. Іншими словами, діти таких батьківзавдають учителям багатоклопоту.

Відчуття, що дитині всі заборгували

Через особливості виховання дітибатьків, які виявляють  надмірну опіку, схильні думати, що їм усі щось винні, і вони можуть робити все, як їм заманеться. Їх не привчили до того, що вони не є центром всесвіту, і вони повинні навчитися знаходити спільну мову з тими, хто  їх оточує. Оскільки такі діти думають, що вони особливі, вони засмучуються, коли ситуація  складається не на їх користь.

​

Сприятлива мішень для булінгу

Багато дітей батьків, що надмірно опікуються, стають жертвами булінгу, тому що в них не розвинені соціальні навички, необхідні для виживання в школі. Шкільні розбишаки часто вибирають собі в жертви  невпевнених у собі й беззахисних дітей. Іншими словами, впевнені в собі й соціально адаптовані діти не піддаються булінгу, тому що вони можуть упоратися з цією проблемою.

​

 Непоступливість

Діти  надто  турботливих  батьків часто не користуються повагою серед     однолітків. Однокласники вважають таких дітей непоступливими.

Діти, що піддаються гіперопіці, не вміють відмовляти й конкурувати. Вони відчувають залежність  від тих, хто їх оточує, у віці, коли поступово повинна розвиватися  самостійність.

Успішність у навчанні, неуспішність у спілкуванні

Часто діти таких батьків відстають від однолітків у соціальному розвитку. Зрозуміло, якщо батьки захищають дитину від усіляких труднощів, вони не дають їм розвиватися  соціально, емоційно та психічно. Незважаючи на високі оцінки в школі, таким дітям не вистачає здорового глузду. Інші діти це   відчувають, і тому дітей, якими надмірно   опікуються батьки, часто переслідують не тільки  розбишаки, а й просто сильніші однолітки.

​

               Безпорадність у життєвих    ситуаціях

Батьки, схильні до гіперопіки, захищають дітей від життєвих труднощів, відповідних їх віку. Тому 13-річна дитина, яка піддається гіперопіці, діє так, як діти, молодші за неї на кілька   років. Також ці діти суттєво   залежні від батьків, оскільки їм практично не дозволяють самостійно досліджувати своє соціальне   оточення (наприклад, навіть у середніх класах батьки можуть водити дитину до школиабозаборонятиїйбрати участь у шкільнихзаходах).

​

                 Підлітковий вік

          Поводження як з дітьми

Діти таких батьків часто губляться на тлі більш вільних і розкутих однолітків. У той час як однолітки досліджують усі тонкощі підліткового життя, дитина вищеназваних батьків або   знаходиться під     постійним контролем, або зайнят  абезліччю занять за графіком, який їй установили батьки. Вони поводяться з підлітком, як з дитиною, а не як із самостійним  дорослим.

Такі  діти дотримуються більшсуворого режиму, ніж їх   однолітки. Багато з таких дітей змирилися з батьківським    впливом, приймаючи це як неминучість. Часто такі діти приймають суворий розпорядок як належне. Деякі з них настільки інфантильні й пасивні, що не можуть   нічого з цим вдіяти.

                      Ізгої

Діти батьків, схильних до гіперопіки, частіше  зазнають  труднощів у старших класах, ніж у молодших. У таких підлітків слабо розвинені соціальні навички. Це  робить їх    ізгоями    серед    однолітків. Крім того, учителі відзначають у таких підлітків  схильність до стресу та тривожності. Емоційний  розвиток таких підлітків багато в чому знаходиться на рівні дошкільнят.

                  Залежність і уникнення ризиків

Такі діти в підлітковому віці залежні від  свого оточення й не схильні йти на ризик. Оскільки в багатьох  із них немає  можливості  вийти з-під контролю батьків, вони втрачають самовладання, отримуючи можливість   проявити   самостійність.

Якщо  ви помітите на вечірці   підлітка, який проявляє найбільш дику й розв’язну   поведінку, будьте впевнені – він перебував під  суворим    наглядом батьків.

                   Студентські роки

                Нерозвинені   життєві навички

Під час навчання в університеті багато дітей таких батьків з великими труднощами адаптуються до студентського життя, особливо, якщонавчаються в іншомумісті й живуть далеко відсім’ї. Ці юнаки та дівчата не вміють    справлятися з життєвими  труднощами. Живучи в гуртожитку, вони стають справжнім жахом для більш  самостійних сусідів по кімнаті.

Невміння  приймати рішення

Діти таких батьків надзвичайно залежні від свого  оточення. Вони не звикли до самостійної   поведінки та прийняття  рішень. Багатьом з таких студентів місце навчання   вибрали батьки в надії, що тут їх дитині буде легше   вчитися. Однак багато хто з таких студентів, які піддаються гіперопіці, зазнають поразки, тому що не володіють необхідними навичками, щоб вижити й досягти успіху.

                   Доросле життя

                 Невдачі в кар’єрі

У дорослому житті  діти таких батьків  відчувають ще  більші    труднощі. Начальники не терплять інфантильних   підлеглих, які не справляються з робочими обов’язками.

Батьки, схильні до надмірної    опіки, можуть навіть прийти на співбесіду, розповідаючи, яка особлива їх дитина і як вона може бути корисна компанії. Зрозуміло, це суттєво бентежить   роботодавців. Вони роблять висновок, що такий незрілий працівник не підійде    компанії. Його кар’єрні   перспективи невеликі. Кому сподобається  співробітник, якого потрібно постійно контролювати?

Якщо вони й отримують роботу, то стають тягарем для компанії. Такі співробітники безініціативні, не здатні до незалежного мислення. Їм постійно потрібно розповідати, що потрібно робити, тому ні про яке кар’єрне зростання не може йтися. Діти таких батьків частіше стають безробітними, ніж їх більш самостійні однолітки.

                   Невдачі у взаєминах

У стосунках такі діти надзвичайно пасивні. Тому всі їхні  взаємини, романтичні або    платонічні, як правило, не тривають  довго. Мало хто хоче зв’язуватися з людиною, яку в усьому контролюють батьки, у взаєминах    також. Люди уникають стосунків з такими «дорослими дітьми», оскільки важко бути нянькою у взаєминах з дорослою людиною.

Діти таких батьків  схильні  вступати в стосунки, у яких партнер повністю над ними домінує. Це нерівні й образливі   взаємини, але такі люди часто залишаються в них до кінця.

                  Високий  ризик невдач

Підведемо   підсумки. Діти   батьків, що виявляють гіперопіку, постійно налаштовані на невдачу в навчанні та в життєвих  ситуаціях. Вони настільки  зіпсовані батьками, що не можуть  вижити в шкільному середовищі. Учителі  відзначають у таких дітей недостатньо розвинені  емоційні, соціальні та психологічні навички, хоча при цьому вони можуть проявляти   високу успішність.

Однолітки часто їх уникають через їх залежний характер. У школі вони часто піддаються  булінгу через слабко  розвинені соціальні навички.

Діти таких батьків не володіють навичками, властивими  їх одноліткам. Вони не здатні приймати самостійні   рішення, необхідні для їх розвитку. Батьки поводяться з такими дітьми так, ніби вони ще дошкільнята. Їм встановлюють більш суворі рамки, ніж   їх одноліткам.

Зазвичай у позаурочний час такі діти займаються тільки   тим, що передбачили для них батьки. Батьки схильні думати, що підлітків необхідно контролювати яко мога ретельніше, щоб вони «не потрапили в біду».

У студентські роки діти  таких батьків не можуть  адаптуватися до життя поза домом. Оскільки   навчання у виші передбачає більшу незалежність, ніж у школі, юнаки й дівчата, що піддавалисягіперопіці, не можутьупоратися з цимзавданням, і тому часто змушеніпокинутинавчання.

У кар’єрі люди, які піддавалися гіперопіці, часто зазнають   невдачі. Вони не володіють навичками, необхідними для життєвого   успіху. Вони не мають ні ініціативності, ні упевненості в собі, важко долають труднощі, звичайні при напруженій роботі. Роботодавець    чекає від них повної  віддачі й виконання своїх обов’язків, а тому часто такі люди виявляються  безробітними.

Люди, які піддавалися  гіперопіці, часто зазнають  невдачі в стосунках, які мають будуватися на рівності  партнерів. Вони схильні займати пасивну   позицію, адже до цього вони були привчені в сім’ї. Через недостатньо  розвинені соціальні навички вони часто бувають  втягнуті у взаємини, у яких партнер домінує над ними. Незважаючи на те, що такі стосунки принизливі, вони не йдуть з них і не намагаються будувати більш здорові взаємини.

Діти таких батьків   зазнають невдачі в багатьох  життєвих сферах. Вони часто дотримуються своєї інфантильної позиції до того часу, поки змінюватися стає вже пізно. Їх батьки не розуміють, що завдають шкоди  своїм  дітям, і не визнають свою провину. Тому звертайте увагу на свій стиль виховання, допоможіть дітям  вирости  самостійними й незалежними.     

​

​