Від    успішного   становлення    ігрової діяльності залежить   психічне здоров’я і подальший     розвиток будь-якої дитини, як з нормою інтелекту, так і дитини з інтелектуальними порушеннями, зокрема дитини з синдромом Дауна. У дітей з синдромом Дауна є потенціал для розвитку ігрової діяльності, за умови організації спеціального  корекційного      навчання, з урахуванням    особливостей        психічного розвитку даної  категорії дітей. Тому роботу з формування ігрової діяльності дітей з синдромом Дауна необхіднопочинати з ранньогодитинства.

Якщодітисамі не дуже активно граються (що може бути у випадку з синдромом Дауна), дорослим потрібно брати ініціативу у власні руки. Їм потрібно показувати іграшки, пояснювати, що з ними треба робити, вчити рольових   ігор (водій, лікар, кухар в залежностівід типу гри). Такі    ігри для дітей стають частиною освітньої програми.

Для того, щоб   заняття проходили не тільки весело, але й   ефективно, потрібно дотримуватись правил:

1. Дитина повинна сидіти навпроти, щоб вона змогла повторити рухи, добре   бачити і чути слова ведучого (мами або педагога), а також щоб її можна  було      контролювати і поправляти. З дитиною потрібно встановити довірчі   стосунки, щоб вона змогла  зосередитися на грі, а не на вивченні характеру і зовнішнього  вигляду дорослого.

2. Інструкція      повинна бути досить простою, короткою, завдання повинні бути чітко поставлені, вправи потрібно робити крок за кроком. Як найбільше показувати, але мовна взаємодія також    має бути, при чому спілкування може ускладнюватися від заняття до заняття, так як мова і мислення у дитини також повинні розвиватися.

3. Якщо дитина не відповідає на питання, це зовсім не означає, що вона не знає. Просто потрібно трохи витримати паузу, щоб дитина могла зібратися з думками.

4. Займатися потрібно в комплексі: дитина на слух може сприймати інформацію     повільніше, але в навчанні допомагає зорове сприйняття, відчуття на дотик. Тому потрібно використовувати картинку, іграшки, предмети побуту. Потрібна різноманітність   прийомів проведення заняття, але при цьому методика повинна бути якомога простішою, яка допоможе навчатися швидше.

Наприклад, не потрібно проводити складне обговорення, досить побудувати діалог на  основ  іпитань і відповідей.

5. Ігри    повинні бути логічно побудовані, з чітким початком і кінцем. Якщо
потрібне більше навантаження, то його потрібно давати не за рахунок ускладнення гри, а за рахунок зміни простих ігор, які можуть      йти одна за одною, або збільшення динаміки одніє їгри, якщо вона досить довга. В ігровому процесі повинна бути рухливість, елементи гумору, у веселій обстановці дитина не просто себе краще почуває, вона може докласти більше  зусиль, не втомлюючись.

6. Важлива частота і регулярність занять. Вітається допомога  порадою або практична допомога в постановці рук, правильному напрямку  рухів. Завдання повинно мати логічний кінець, навіть якщо буде потрібно стороння допомога – так діти   вчаться доводити почате до кінця.

7. Якщо дитина не справляється з грою, не потрібно старатися, потрібно запропонувати що-небудь простіше, або більш цікаве, а складні ігрові завдання
можна запропонувати повторно, коли малюк отримає необхідні навички і знання. Дитина повинна отримувати  задоволення від  гри, інакше  це не буде гра, а рутина.

8. За успішну участь в ігровому процесі, за конкретно виконане завдання потрібно хвалити. На помилки потрібно вказувати, але у формі, яка не сприятиме невпевненості. Потрібно говорити «ти обов’язково зможеш», навіть якщо не виходить щось зробити. Цього принципу дитина буде дотримуватись і в дорослому житті, пам’ятаючи, що докладені зусилля ніколи не будуть марними.

9. Відмову від певного заняття не намагайтеся сприймати, як бажання  займатися       чимось іншим. Але працювати потрібно, відпочинок бажано   зробити просто зміною виду заняття – з розумового перемикатися на фізичне і навпаки. Діти з синдромом Дауна мають займатися набагато більше за інших дітей, щоб досягти такого ж рівня розвитку, така особливість виховного    процесу.

Вправи на координацію

1. Шнурівки.

2. Збір   дрібних предметів.

3. Ігри з молотком.

Б’ючи по предметах іграшковим молотком, дитина розвиваєточністьрухів рук, набуваєстабільність корпусу і плечей. Існуютьрізнііграшкиподібного типу: музичні, конструктори, стукалки.

4. «Накидання на кільценанизувач».

Розвиваєспритність, моторику, зап’ястя.

Робота з гіперчутливістю

1. Протирайте тканиною з різними текстурами підошву   ніг і долоні рук малюка. Почніть з комфортних і таких, що переносяться  відчуттів, повільно вводьте    інші.

2. Робота з тістом, пластиліном. На першому етапі тісто можна м’яти, розкачувати, тикати пальчиком. Потім в шматок тіста або пластиліну можна вдавлювати  палички або якісь макаронні вироби (їжачок), гудзики (очі, квіти).

3. Малювання пальчиками. Можна малювати пальчиками в спеціальних
розмальовках. Дужеподобаєтьсядітямробитивідбиток своєї долоніабо
ніжки. Ви можете разом з дитиноюмалювати пальчиком по розсипаній
манній крупі, розлитому на підносі йогуртові  або кремом для гоління. Можна, наприклад, намалювати що-небудь  крейдою на дошці і попросити дитину стерти це пальчиками.

Розвиток дрібної моторики.

1. Пальчикова гімнастика, яка сприяє підвищенню тактильної чутливості і розвитку
необхідної  рухливості і гнучкості пальців. Дитина із  задоволенням буде виконувати
пальчикові вправи, повторюючи за батьками, вчителями особливо, якщо ці вправи супроводжуються віршованим текстом.

2. Нарізання різних видів паперу. Використовуйте  безпечні    ножиці.

3. Намотувати і розмотувати мотузочки і стрічки. Як в грі «Дістань цукерку».

4. Діставати з води іграшки: спочатку руками, сачком або ложкою, потім – вудкою.

5. Закопувати і відкопувати дрібні   іграшки з піску, але тільки руками. Можна  просівати  пісочок через сито, щоб   знайти  іграшку, яка «сховалася».

6. На вологому піску паличкою  або пальчиками малюйте візерунки.

7. Викладати доріжку з камінчиків.

8. Прості конструктори, з яких можна збирати  різні фігури.
9. Прищіпки.
10. Рамки-вкладиші з «гвоздиками».
11. Мозаїки.
12. Кубики.
13. Матрьошки.
14. Нанизування великих намистинок.

Варіанти  ігор і вправ.

«Чарівний  мішечок» – розвиває і активізуємову дітей. У мішечок покласти     іграшки тварин. Попросити дитину витягнути з мішечка  тварини. «Ой! А кого тидістав? Кішечку. А як вона каже? Мяу. Повтори».

Гра «Опиши, яблуко» – розвиває смакові відчуття; розвивати мовлення дітей.

«Пір’їнка» – для розвитку дихання. Дуємо на пір’їнку.

«Травичка для корівки» – стимулює   звуковимову «му»; закріплювати  колір; виховувати       інтерес до малювання.

«Рибак» – розвиває  окомір, згинальні і розгинальні руху кистей рук. У двох мисках з водою лежать по 3 кубика і 3 кульки упереміш, потрібно вибрати кубики в одну миску, а кулі в іншу сачком.

«Влуч у ціль» – розвивиток спритність, моторику, зап’ястя. Постаратися    потрапити м’ячем у ціль.

«Скачай стрічку» – розвиток загальної моторики. На туалетний папір приклеїти атласну   стрічку, різної  довжини і ширини, вчити дитину  замотувати і розмотувати стрічку, розвиваючи зап’ястя.

«Покатай кульку» – розвиток великої моторики і зап’ястя. Можна взяти шматочок   тіста. Спочатку мама катає по долоньці дитини кульку, а потім   вчимо саму дитину катати кульку круговими рухами. Кулька може бути спочатку    великою, а потім   меншою.

«Зліпи колобка» – з тіста робити колобочки різного  діаметру.