Логопедичні поради вчителям молодших класів

Проводжаючи дитину в перший клас, батьки сподіваються, що вона буде вчитися охоче й успішно. Якщо ж надії не справджуються, то причини невдач вони починають шукати насамперед у школі, системі навчання, упередженому або байдужому ставленні вчителя. Але найчастіше причиною шкільних проблем дитини є її недостатній мовленнєвий розвиток. Це може виявитися в дефектах звуковимови, мізерності словникового запасу, невмінні граматичноправильно узгоджувати слова в реченні та ін. Подібні прояви у дошкільний період зазвичай не насторожують батьків, бо дитина, на їхню думку, достатньо вільно користується мовою.

Однак у школі до мови ставлять високі вимоги, і дитина з недостатнім мовленнєвим розвитком потрапляє у складне становище. Виникають труднощі в процесі оволодіння навичками читання і письма, з’являються стійкі специфічні помилки (пропуски чи заміна букв і складів, недописування або не дочитування слів, переставляння частин слова та ін.)

Коли на самих початках навчання не допомогти дитині подолати ці труднощі, з часом вони накладаються і, щоб їх розв’язати, необхідно затрачати багато часу і зусиль логопедів, батьків та вчителів.

При обстеженні учнів в школах щорічно виявляється дуже багато дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення та нерізковираженим загальним недорозвитком мовлення, тому охопити спеціалізованою логопедичною допомогою всіх дітей є неможливо. Крім того, у більшості випадків правильно спрямована робота вчителя початкових класів дозволяє на самих перших стадіях навчання дітей виправити ці недоліки.

Тому, щоб уникнути і не допустити серйозних недоробок у процесі розвитку читання, письма та мовлення учнів, учителю початкових класів треба оволодіти найновішими методами такої роботи, знати методи і прийоми роботи над усуненням в учнів недоліків вимови й мовлення.

Рекомендую на уроках під час вивчення букв проводити дітям логопедичні хвилинки.Застосування учителями початкових класів логопедичних заходів у своїй роботі дає подвійну користь: не тільки усуває недоліки вимови й мовлення в учнів, але й сприяє удосконаленню методики навчання, правильному формуванню мови і мислення учнів. Крім того, позитивно впливає на настрій дітей з певними мовленнєвими вадами, позбавляє їх невпевненості в собі, розчарування, а також значно піднімає авторитет вчителя перед дітьми та їх батьками.

Робота над усуненням таких недоліків повинна проводитися не стихійно, а планово, поступово і послідовно. Починати її треба з перших днів навчання і здійснювати на всіх уроках.

Наприклад.
На уроці ознайомлення із звуком та буквою “С” провести логопедичну хвилинку. Показати дітям правильну артикуляцію звука “С”: губи розтягнуті, зуби наближені на відстані близько 1 мм, кінчик язика притискується до нижніх різців, спинка язика вигнута та посередині її утворюється жолобок, по якому видихається струмінь повітря. Бокові краї язика притиснуті до внутрішньої поверхні верхніх кутніх зубів, м’яке піднебіння підняте та притиснуте до задньої стінки глотки і спрямовує струмінь. Голосові зв’язки розімкнуті і не вібрують.
Тобто: усмішка як у клоуна, язик впирається в нижні зуби, ніби кішка на сонечку прогинається і видуваємо повітря. Дітям запропонувати подути на руку і вони повинні відчути холодне повітря.

На уроці ознайомлення із звуком та буквою “З” – артикуляція аналогічна. Запропонувати дітям поставити руку на горло і вимовити спочатку звук “С”, де голосові зв’язки будуть в стані спокою, а на “З” вони працюють (дрижить горло).

Найчастіше зустрічаються недоліки звуковимови шиплячих звуків (“Ш”, “Ж”)

Для правильної вимови звуків “Ш” і “Ж” необхідно слідкувати за правильним положенням органів артикуляції.
А) губи округлені та злегка висунуті вперед.
Б) зуби зближені.
В) широкий кінчик язика піднятий до переднього краю піднебіння, але не притиснутий.
Г) теплий струмінь повітря.

Тобто: губи витягнути вперед, язик підняти вверх і утворити чашечку.Для закріплення звука “Ш” можна використати таку гру: “Лопнула кулька”.
Діти піднімають руки і роблять коло, ніби надувають кульку. По сигналу вчителя “кулька тріснула” – діти опускають руки і вимовляють звук “Ш”.

Для звук “Ж” гру “Жуки”.
Діти зображують жуків. Жуки сидять в своїх хатках (за партами) і говорять:
Я жук, я жук,
Я тут живу.
Жужжу, жужжу. За сигналом вчителя – “Жуки полетіли” – діти встають, махають руками, ніби літають і жужжать: “ЖЖЖЖ”. По сигналу – “Дощ” – сідають на місця.
Для уточнення звука “Ч” гра “Поїзд”: “Ч-Ч-Ч”.

Недоліки вимови звуків “Л” і “Л’ ” зустрічаються часто.
1. звук “Л” зовсім не вимовляється: “лопата – опата”.
2. звук “Л” вимовляється як англійське “Л” – увелярно.
3. звук “Л” вимовляється м’яко, як “ЛЬ” – “лавка – лявка”.
4. звук “Л” вимовляється гнусаво, як “НГ”.
5. заміни звука “Л” звуками “Р”, “молоко-мороко”, найчастіше губно-губним “В” а також на “У”, “Й”, “Б”, “Н”, “Г”, “К”.

На уроці з темою звук та буква “Л” бажано зосередити увагу дитини на основних елементах артикуляції: зімкнення кінчика язика і верхніх зубів та утворення щілини між боковими краями язика і верхніми зубами.

Запропонувати дітям пограти в гру “пароплав”: “легенько прикусити широкий язик між зубами і подати голос “ИЛ”… “ИЛ”.
Використати на цьому ж уроці чистомовки:
ал-ал-ал- їдемо на вокзал.
ал-ал-ал- на столі пенал.

Порушення  вимови звука “Р” і “Р’ ” дуже поширені. Характер вад різноманітний: пропуски, спотворена вимова (гаркаве і ін.) та заміна звуків. Може бути пришита “вуздечка”.

При артикуляції звуків “Р” і “Р’ ” широкий напружений кінчик язика вібрує в повітряному струмені. Бокові краї язика зімкнені з верхніми кутніми зубами. Для учнів, які не вимовляють “Р” вчитель може показати такі артикуляційні вправи: “цокання” або “барабанщик” – язиком доторкатися до альвеол і вимовляти звук “д-д-д”. Таких дітей треба обов’язково направляти до логопеда.

Ефективними методами виправлення вимови на уроках є вивчення скоромовок та чистомовок, які допомагають формувати мовний апарат дитини, привчають до складних поєднань звуків. Читання та вивчення чистомовки з відпрацьованими складовими структурами допомагає не тільки правильно вимовляти звук, а й вчить свідомого читання. Їх можна використовувати на початку уроку як мовленнєву гімнастику. Щоб мовлення дитини було виразним, дохідливим, треба її навчити володіти артикуляційним апаратом, говорити енергійно, чітко, легко і весело, щоби замість одного звука дитина не намагалася промовити інший.

Рекомендуються такі правила роботи над скоромовками і чистомовками:1. учитель пропонує чистомовку чітко артикулюючи.
2. учні хором повторюють, намагаючись відтворити те, що почули.
3. 2-3 учні самостійно промовляють наведений текст.

Наприклад:
Са-са-са – ось летить оса.
Со-со-со – у Соні колесо.
Су-су-су – яблуко несу.
Косар скосив увесь овес.
Коси коса, поки роса.
Діти доповнюють чистомовку: „Жа-жа-жа, ми побачили ву… (жа)”

Ефективним засобом навчання учнів правильної звуковимови є мовна зарядка. Вона спрямована на зміцнення звукоізоляційного апарату, на чіткість вимови ізольованих звуків. Її проводить вчитель у міру того, як учні навчаються читати. Це система вправ, спрямованих на правильне відтворення складових структур і слів. Вона встановлює чіткий зв’язок між зоровим і мовно-рушійними образами складів і слів, диференціація подібних одиниць читання, поєднання в єдиний процес сприймання і усвідомлення слова.

Наприклад.
1. диференціація схожих складів і слів:
Са – за, злива – слива,
Со – зо, казка – каска,
Су – зу, газ – гас.
2. Читання складів за схожістю звучання.
Ас – са, Са – ша,
Ос – со, со – шо,
Ус – су су – шу
3. Читання слів за схожістю
Сом, лапка,
Лом, папка,
Ром, сапка.
У молодших класах порушення письма складає значний відсоток серед інших порушень мови. Порушення письма і читання є серйозною перепоною для оволодіння учнями шкільної програми. Вони часто пов’язані з різними порушеннями мови: дислалія, алалія, порушення читання – дислексія і письма – дисграфія.

Видами дислексій і дисграфій є оптичні, фонематичні, мнестичні та семантичні. Оптичні порушення письма і читання пов’язані з недорозвитком вищих зорових функцій. У цих дітей відмічаються труднощі в засвоєнні графічно подібних букв: “Т – Г, д – л, В – Д, п – т, х – ж, а – о, б – д.

Фонематичні порушення читання і письма викликаються недорозвитком функцій фонематичної системи. Такі діти з трудом диференціюють звуки, подібні акустично та артикуляторно. Ц – С, ш – щ, ч – щ, ш – ч, ж – ш, ж – з, с – с, б – п, д – т. При цих порушеннях порушується і усна мова, обмежений словник, неправильне використання деяких граматичних форм.

Мнестичні порушення читання і письма пов’язані з труднощами встановлення зв’язків між буквою і звуком. Дитина не розуміє, не запам’ятовує, яка буква відповідає тому чи іншому звуку.

Семантичні порушення читання (механічне читання) – порушення розуміння прочитаного при правильному читанні. Учень, читаючи слово по складах не може об’єднати ці склади в єдине слово.

Для попередження мовних розладів, а також дисграфій, дислексій, пропонується використовувати на уроках фізкультхвилинки з елементами пальчикової гімнастики. Це насамперед необхідне тому, що в кінчиках пальців сконцентровані рецептори, імпульси від яких поступають у мовні моторні зони кори головного мозку. Якщо при виконанні таких елементарних вправ: нанизування намистинок, застібання ґудзиків, шнурування, виконання аплікацій, малювання дитина відчуває труднощі, це може бути свідченням того, що в неї можуть виникнути логопедичні проблеми.

Серед учнів, які мають порушення мовлення, є особлива група дітей, що заїкаються. Це досить поширений недолік, при якому порушується темп і плавність мовлення. У більшості випадків воно виникає у дошкільному віці у вразливих, збудливих дітей. Виникненню заїкання сприяє ряд факторів: неправильне виховання у сім’ї, сильний стрес, конфліктні ситуації, фізичні покарання.

Зі вступом до школи мовлення таких дітей погіршується, а так як діти із заїканням усвідомлюють свій недолік, то це приводить до ще більшого погіршення їхнього мовлення. Негативно впливають на нервову систему цих дітей і негативні зауваження вчителя чи однокласників. Поступово в учнів, що заїкаються, виникає невпевненість у власному мовленні, вони намагаються мовчати, уникають доручень, пов’язаних з необхідністю говорити, уникають спілкування, стають сором’язливими.

Заїкання піддається лише комплексному впливу, тому логопедичні заняття повинні проводитись паралельно з роботою психолога, психотерапевта, вчителя.

Дислалія, н.в.з.н.м., дислексія, дисграфія, заїкання, алалія – це не просто логопедичний діагноз, а хвороба, яка коригується спеціальними логопедичними методами, вправами і прийомами, і не в кожному випадку ці вади можна повністю скоригувати. Але за умови систематичної послідовної організованої роботи ми доб’ємося певних результатів і наші діти будуть успішно навчатися в школі.

​